Для початку давайте розглянемо, що таке кібербуллінг та кібермоббінг?

Кібербуллінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу).

Кібермо́ббінг — поняття групового кібербулінгу (англ. Cyberbullying), під яким розуміються умисні образи, погрози, дифамації і повідомлення іншим даних, що компрометують особу у колективі, за допомогою сучасних засобів мобільної комунікації, як правило, протягом тривалого періоду часу.

Кібермобінг здійснюється в кіберпросторі через інформаційно-комунікаційні канали і засоби. У тому числі в Інтернеті: за допомогою електронної пошти, програм для миттєвого обміну повідомленнями (Instant Messenger, наприклад, ICQ) в соціальних мережах, а також через розміщення на відеопорталах (YouTube, Vimeo та інших) непристойних відеоматеріалів, або за допомогою мобільного телефону (наприклад, за допомогою SMS-повідомлень або «докучливих» дзвінків).

Особи, які вчиняють дані хуліганські дії, яких часто називають «Моберер», діють анонімно, так що жертва не знає, від кого походять агресивні дії. [1]

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) підрахував. Що за 2017 рік чверть (24%)) усіх дітей в Україні стали жертвами булінгу (цькуваиня) в школах, при цьому 40%) потерпілих нікому про це не розповідали. Крім того, в підлітковому віці пькуваиь зазнали більше третини учнів. За інформацією ЮНІСЕФ. Минулого року 67% українських дітей були або жертвами. або

кривдниками. або свідками булінгу. Чверть школярів безпосередньо зазнали цькувань, а 48% нікому про пережите не розповіли.



Упродовж 2018 року в українських закладах освіти було зафіксовано близько 109 тисяч звернень до психологів через цькування. зокрема за допомогою до фахівців зверталися не лише учні. а також їхні батьки та вчителі. Так. 399- 465 з усіх звернень надходили від дітей. 29% - від учнтелів. 5% - від сторонніх людей, решта - від батьків. [2].



Які причини кібербуллінгу?

Причин у агресії безліч, вона може бути вмотивованою чи непередбачуваною. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Механізм їх взаємодії фактично ідентичний. Так само часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. Діти можуть знати, хто знущається над ними в інтернеті. Булінг сьогодні стає кібербулінгом.

Але найстрашніше те, що нападати можуть незнайомці, які переслідують свої мерзенні цілі. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

Залякування може відбуватися у будь-яку годину доби та в будь-якому місці. Найгірший сценарій, коли це трапилось у момент самотності дитини. Адже може здатися, що виходу немає.

Різновиди кібербулінгу

Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.

Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.

Телефонні дзвінки з мовчанням. Не тільки погрози лякають. Мовчання чи жахання в слухавку бентежать дитину, вона не знає як і, головне, від чого потрібно захищатись.

Переслідування – це може бути елемент фізичного переслідування, залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон. Шкідники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя.

Увага! Свідомо та відповідально оцінюйте все, що викладаєте до мережі! Все може бути використаним проти вас.

Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).

Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги, актуальне здебільшого для фізичного цькування, проте в інтернеті також актуально, коли мова йде про моральне насильство. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.

Сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама. [3].



Як визначити кібербулінг?

Кібербулінг має декілька проявів. Подумайте, чи зустрічалися Ви хоча б з одним із них та запитайте чи зустрічалися з ними Ваші діти:

Чи отримували Ви погрозливі або образливі повідомлення (в т.ч. і троллінг)?

Чи надсилали Вам (спам) відео та фото порнографічного характеру?

Чи видаляли Вас демонстративно із спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор тощо?

Чи поступала Вам пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні?

Чи провокував Вас хтось до самогубства чи понівечення себе?

Чи створювали Вашу фейкову сторінку, викрадали Ваші особисті фото чи інформацію?

Чи надсилали Вам фотографії із відвертими зображеннями?

Чи просили Вас надіслати свої особисті фото відвертого характеру?

Чи закликали Вас до сексуальних розмов чи переписок?

Як розпізнати, що Ваша дитина чи близька Вам людина піддається кібербулінгу? Серед основних ознак – часті зміни настрою, нервові відповіді на запитання, для дітей – спроби уникнути спілкування з однолітками, пропустити школу і видалення профілів з соціальних мереж. Звичайно, жоден з цих ознак не є гарантією того, що над людину знущаються, але вони точно повинні викликати занепокоєння у близьких. [4].



Чи можна уникнути кібербуллінг?

По-перше, є безліч різних технічних рішень. Фейсбук, Інстаграм та інші соціальні мережі дозволяють позбутися від неприємних коментарів і повідомлень за допомогою налаштувань. Ви також можете заборонити людям відзначати себе в записах і на фотографіях. Зрештою, кривдників можна просто заблокувати. Якщо Ви самі не знаєте як це зробити, серед налаштувань соціальної мережі завжди є онлайн-помічник, де розписано як це зробити. Крім того, якщо хтось ображає Вас або Вашу дитину в соціальній мережі, на нього можна поскаржитися адміністрації ресурсу за допомогою кнопки «Report» ( «Поскаржитися»).

По-друге, є рекомендації більш загального спрямування. І дорослим, і дітям не варто публікувати у відкритому доступі особисті дані – наприклад, номер телефону. Жертвам кібербулінгу важливо не залишатися з переслідуванням один на один – треба з кимось поділитися, бажано з компетентною людиною, юристом. Телефон системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. [4].



Як запобігти кібербуллінгу?

Дитина сприймає Інтернет як безпечне середовище. Коли виявляється, що воно може бути агресивним, спрацьовує ефект несподіванки, і це ранить сильніше. Гаджет приносить задоволення, комп'ютерні ігри – задоволення, спілкування – задоволення, лайки – задоволення. І раптом дитина стає жертвою, при цьому залишившись один на один з агресором, бо страшно і соромно до когось звернутися за допомогою. Це був її персональний простір, і в ньому вона несподівано виявилася вразливою. Раптовість може зіграти поганий жарт з дітьми. У зв'язку з цим, сучасне виховання як в сім'ї, так і в школі має включати обов'язкові розмови про цифрову безпеку!

Давайте ж розглянемо деякі поради батькам, щоби зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини:

1.Оволодівайте новими знаннями: так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями;

щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо.

2.Будьте уважними до дитини: уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища;

звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).

3.Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною: доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: Ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя;

наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків;

не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.

4.Здійснюйте обмежений контроль: можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті;

щоб запобігти комп'ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн;

вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просиджують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.

5.Застосовуйте технічні засоби безпеки: для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами;

можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі).

6.Формуйте комунікативну культуру: роз'ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною;

зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується;

в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.

Дитині також слід знати, що анонімна свобода в Інтернеті умовна. Адже коли дії в Інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть отримати інформацію з профілів, встановити координати комп'ютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо. [4].



Чи є покарання?

Законодавство також не могло оминути цієї нагальної проблеми. Зокрема, Уряд України відреагував на проблему насильства дітей, прийнявши Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванию), який набув чинності 19 січня 2019 року. Крім тою. Закон України «Про освіту» (стаття 173) доповнено пунктом, яким передбачає. шо булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників навчального процесу, які полягаютъ у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насиллі утому числі із застосування зісобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процессу в наслідок чого могла бути завдана шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого. У етапі також зазначається, що булінг карається штрафом від 850 до 1700 гривень або громадськими роботами від 20 до 40 годин. Відповідно при повторенні скоєного злочину сума штрафу та кількість громадських робіт збільшується в двічі. [2].

Куди звертатися:

УГСПЛ. Docudays UA спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) пропонують кваліфіковану юридичну допомогу дітям та/чи батькам дітей, які опинились у ситуації кібербулінгу. Якщо Ви страждаєте від постійних образ в Інтернеті; Ваш аккаунт зламали та поширили особисті дані; чи Ви наразилися на інші небезпеки в мережі — звертайтеся по правову допомогу. Телефони київської приймальні УГСПЛ: (044) 383 9519, 094 928 6519. Працює в будні з 10:00 до 18:00. Мешканці інших регіонів України за цими самими номерами можуть дізнатися адреси найближчих до них приймалень УГСПЛ, куди можна звернутися по допомогу.

Національна дитяча «гаряча» лінія. Професійні психологи і юристи Національної дитячої «гарячої» лінії допоможуть розібратися зі складнощами й вирішити будь-яку твою проблему, в тому числі, пов'язану з цькуванням в онлайні. Безкоштовний номер: 0 800 500 225 або короткий номер: 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних). Лінія є анонімною та конфіденційною. Працює в будні з 12:00 до 16:00.

Поліція. Можна звернутися до поліції за номером 102 (цілодобово).

Правова допомога. Якщо потрібна правова допомога чи порада, звертайтеся до найближчого місцевого центру чи бюро правової допомоги, дізнавшись контакти на сайті legalaid.gov.ua. Можна зателефонувати та проконсультуватися у фахових юристів, як поводитися, щоб бути в безпеці: 0 800 213 103. Номер працює цілодобово — безкоштовно в межах України. [4].

Бібліографія
1. Вікіпедія[1].
2. Булінг у закладахосвіти України[2].
3. УДЦ «Молода гвардія» [3].
4. Проєкт КЕШЕР[4].
5. Асоціація міжнародних і всеукраїнських громадських організацій "CHILD.UA" [5].